Заочний вебінар  «Фінляндія. Депресія. Залежності. Суїцид»

Існуючі ефективні освітні засоби у Фінляндії не можуть захистити націю від серйозних викликів сьогодення. Зокрема, депресії, різних залежностей, агресії, суїциду. Все частіше фінським дітям призначають антидепресанти і стимулятори проти синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. Збільшується число депресивних станів у підлітків. Реальною проблемою стала ігрова залежність. Збільшується число наркоманів, які вживають важкі наркотики.

Серйозною проблемою стає зловживання алкоголю. У країні високою є смертність від самогубств – 14,8 на 100 тис. населення згідно даних ВООЗ (у Китаї – 22,2; Японії – 18,5; Україні – 16,8; Швеції – 9,2; Азербайджані – 1,7).

У ФІНЛЯНДІЇ ЗРОСЛА КІЛЬКІСТЬ ПІДЛІТКІВ З ДЕПРЕСІЄЮ

"Школа для багатьох підлітків – це місце спілкування та зустрічей, де можна отримати підтримку та допомогу, – каже Хайді Холаппа (Heidi Holappa), співробітник Ліги Маннергейма. – Влітку школи закриваються і діти залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами протягом кількох місяців".

Холаппа зазначила, що одна п'ята всіх підлітків, які звертаються за допомогою до Ліги Маннергейма, скаржаться на депресію, занепокоєння та погане поводження. "Причинами звернення часто стають фізичне чи психологічне насильство, відсутність підтримки".

Влітку в Суомі також продовжують працювати центри Федерації материнських та дитячих будинків та притулків, куди можуть звернутися люди, які не відчувають себе у безпеці у своєму будинку. У таких центрах можна відпочити, перекусити, скористатися комп'ютером та інтернетом.

У ФІНЛЯНДІЇ ЗРОСТАЄ КІЛЬКІСТЬ НАРКОМАНІВ, ЯКІ ВЖИВАЮТЬ ВАЖКІ НАРКОТИКИ

Європейський центр моніторингу з наркотиків та наркоманії опублікував дослідження, згідно з яким стан стічних вод Фінляндії доводить, що у столичному регіоні використання метамфетаміну – одне з найчастіших серед європейських міст.

Згідно зі статистикою, ці показники різко зросли порівняно з минулим.

Так, наприклад, у Гельсінкі використання метамфетаміну зросло порівняно з 2015 у 16 ​​разів, а в Еспоо – у 20 разів. Також зростання використання цієї психотропної речовини відмічено в інших фінських містах.

Водночас, згідно з відомством здоров'я та соціального розвитку, багато фінських наркоманів перейшли від використання легких наркотиків до більш небезпечних – від слабкого амфетаміну до важкого метамфетаміну.

У дослідженні зібрано дані про стічні води 50 європейських міст, де виміри вмісту наркотиків проводилися протягом тижня, повідомляє Служба новин Yle.

ДІТЯМ І ПІДЛІТКАМ ВСЕ ЧАСТІШЕ ПРОПИСЮЮТЬ АНТИДЕПРЕСАНТИ

Використання антидепресантів серед підлітків 10-14 років неухильно зростало останні роки.

За словами професора дитячої психіатрії Ееви Аронен, збільшення споживання ліків не означає збільшення захворюваності. Вона каже, що зараз набагато більше звертаються за психіатричною допомогою, а також легше дізнаються про психічні відхилення у дітей.

Аронен стверджує, що прийом медикаментів – це лише один із способів в арсеналі психіатра, але ніколи не є єдиним засобом лікування.

Наукових даних щодо поширеності психічних захворювань у дітей вкрай мало. Відомо лише, що останнім часом збільшилася кількість депресивних симптомів у восьмирічних дівчаток. При синдромі дефіциту уваги та гіперактивності стимулятори прописують лише у разі тяжких симптомів.
Аронен каже, що багато в чому психічні відхилення у підлітків залежить від позиції батьків. За її словами, у Фінляндії панує негативна модель виховання, хоча позитивні відгуки та спільне проведення часу можуть дозволити уникнути багатьох проблем.

Служба новин Yle

ДЕПРЕСІЯ  У  БАГАТЬОХ  ВИПАДКАХ  ЗАЛИШАЄТЬСЯ  НЕДІАГНОСТУВАНОЮ

В 2013 р. понад 400 тисяч фінів приймали антидепресанти. Водночас, за словами професора Маурі Марттунена із Відомства охорони здоров'я та соціального розвитку THL, у Фінляндії багато недіагностованих випадків депресії. Дослідження показали, що найбільш ефективно депресія лікується одночасно ліками та терапією.

За оцінкою професора психіатрії університету Гельсінкі Ерккі Ісоме, щороку психотерапію відвідують 40-70 тисяч фінів. З них близько 20 тисяч одержують компенсації від KELA.

Фахівці заявляють, що попит на психотерапевтичні послуги перевищує пропозицію. Отже, не всі, хто потребує психотерапії, можуть потрапити на сеанси.

Служба новин Yle

Види девіантної поведінки дітей та молоді, їх характеристика

 У психолого-педагогічній літературі та практиці школи до цих дітей відносять усіх психічно здорових дітей (з відхиленнями у межах норми), які мають проблеми (затримки, відставання) у моральному, розумовому, емоційно-вольовому розвиткові в той чи інший період онтогенезу і через це не піддаються звичайним заходам педагогічного впливу.

Залежно від ступеня, походження і характеру відхилень, їх соціальних і особистісних наслідків, розрізняють певні види девіацій.

За класифікацією російських учених М.Галагузової та ін., девіації охоплюють девіантну, делінквентну та кримінальну поведінку [63, с.216].

Девіантна поведінка – один з видів поведінки з відхиленням, який пов′язаний з порушенням відповідних до віку соціальних норм і правил поведінки, характерних для мікросоціальних відносин (сім′я, школа) і малих статево-вікових соціальних груп.

Такий тип поведінки ще називають антидисциплінарним, а дітей – важковиховуваними. На думку А.Гонєва та ін., саме слово важковиховуваність указує на труднощі у вихованні, формуванні особистості дитини, на її нездатність або небажання засвоювати педагогічні впливи і активно на них реагувати. Важковиховувана дитина – це насамперед той, хто чинить активний опір або протидію вихованню, висловлює недовіру до педагогів, проявляє негативізм до педагогічного процесу, провокує і створює передумови для конфліктних ситуацій [13, с.185]. Важковиховуваність може проявлятися як результат вікової кризи розвитку дитини, невміння знайти індивідуальний підхід до неї чи як наслідок дефекту психічного і соціального розвитку, а також педагогічних помилок, особливо при проявах самостійності дитини.

При відсутності повноцінної та своєчасної корекційної роботи у дитини виникає стан педагогічної занедбаності і сфера прояву її важковиховуваності розширюється. Педагогічно занедбаною називають таку дитину, рівень вихованості якої виражається у несформованості важливих соціальних якостей особистості, актуальних для відповідного віку. Риси та якості педагогічно занедбаної дитини зумовлюють її неадекватні реакції на педагогічний вплив через недостатній розвиток волі, почуттів. Для цієї категорії дітей характерні хронічні відставання з різних навчальних предметів, інтенсивний опір педагогічним впливам, негативне ставлення до навчання, різні асоціальні прояви (пропуски уроків, конфлікти з учителями і однокласниками, набуття шкідливих звичок тощо).

Педагогічна занедбаність може бути не тільки наслідком, але й джерелом важковиховуваності, що посилює її і зумовлює появу соціально занедбаних дітей – неповнолітніх, у яких відсутні професійна спрямованість, корисні навички й уміння, різко обмежена сфера соціальних інтересів. Для них характерне глибоке відчуження від сім’ї та школи, а їх формування і соціальний розвиток відбуваються під впливом асоціальних підлітків та їх груп, їм властиві серйозні соціальні відхилення (бродяжництво, наркоманія, алкоголізм, правопорушення, аморальна поведінка тощо) [13, с.185-186].

Соціальна та педагогічна занедбаність тісно взаємопов’язані з важковиховуваністю, взаємодоповнюють і поглиблюють одне одного, при певних умовах призводять до правопорушення неповнолітніх, що в соціальній педагогіці класифікується як делінквентна поведінка (від лат. delinquens - правопорушник).

Делінквентна поведінка, за М.Галагузовою та ін., на відміну від девіантної, характеризується як асоціальні проступки дітей і підлітків, які повторюються і формуються у певний стереотип дій, що порушують правові норми, але не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Типовими проявами делінквентної поведінки є агресивно-насильницька поведінка, побої, образи, підпали, садизм по відношенню до іншої людини; корислива поведінка (дрібні крадіжки, вимагання та інші дії, пов′язані з прагненням отримати матеріальну вигоду); розповсюдження та продаж наркотиків [63, с.216].

Делінквентна поведінка виражається не тільки в поведінковому аспекті, але й у внутрішньому, особистісному, коли у підлітка відбувається деформація ціннісних орієнтацій, що веде до послаблення контролю системи внутрішньої регуляції.

Різні форми девіантної та делінквентної поведінки передують кримінальній поведінці неповнолітніх, що трактується як протиправний вчинок, який з досягненням віку кримінальної відповідальності служить основою для порушення кримінальної справи за певними статтями кримінального кодексу [63, c.216].

На відміну від підходу російських авторів М.Галагузової та ін. до характеристики різних видів девіацій, український учений О.Безпалько відносить поняття девіантної, делінквентної та кримінальної поведінки до поняття „делінквентна поведінка”, розглядаючи ще такі види девіантної поведінки, як адиктивна та психопатологічна [80, с.102].

Так, за О.Безпалько, делінквентна поведінка – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного та кримінального кодексів [80].

До протиправних дій відносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування. Правопорушення – це порушення адміністративних і правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, викрадення автотранспортних засобів, хуліганство. Злочин – протиправне, суспільно-небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, завдаванням значних тілесних ушкоджень) [80, с.102].

В останні роки у вітчизняній літературі все частіше використовується англомовний термін „адиктивна поведінка” (від англ. аddiction - згубна звичка), запропонований американським дослідником А.Міллером у 1984 р.

Адиктивна поведінка - це такий вид порушення адаптації, який характеризується зловживанням однією або кількома психоактивними речовинами без ознак індивідуальної психічної або фізичної залежності у поєднанні з іншими порушеннями поведінки. Адиктивна поведінка передує формуванню патологічної залежності від психотропних речовин, тобто негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягає стадій психічної та фізичної залежностей, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.

Адиктивну поведінку також визначають як одну з форм деструктивної поведінки, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки вживанню різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій [78, с.12]. Суть адиктивної поведінки полягає в тому, що, прагнучи відійти від реальності, люди намагаються штучним шляхом (алкоголь, наркотики, ліки, токсичні речовини та ін.) змінити свій психічний стан, що створює ілюзію безпеки, відновлення рівноваги.

Вчені Ц.Короленко, Н.Дмитрієва розрізняють три види адикцій:

- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії);

- нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг); комп’ютерні адикції; любовні адикції та адикції уникання; сексуальні адикції трудоголізм; інтернет-залежності; спортивні адикції (адикція вправ); адикція до витрачання грошей та ін.);

- проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі; булімія – прагнення до постійного споживання їжі) [30, с.8-15; 80, с.103].

Психопатологічний тип девіантної поведінки базується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів і захворювань. Серед найбільш типових підліткових девіацій вчені виокремлюють дисморфоманію, дромоманію, піроманію, клептоманію, гебоїдну поведінку (В.Гурьєва, В.Семке, С.Суханов, Б.Єржабкова та ін.); агресивну та аутоагресивну поведінку, патологічну сором’язливість (В.Василевський, Т.Донських, Ц.Короленко та ін.) [78, с.12].

Дисморфоманія базується на хибній упевненості підлітка про наявність у нього фізичних недоліків. Психічний стан таких підлітків характеризується комплексом неповноцінності, прагненням кардинально змінити свою зовнішність за допомогою радикальних засобів (пластична операція постійне голодування, надмірні фізичні навантаження тощо). У поведінці таких підлітків спостерігається різке обмеження кола спілкування, занурення у власну проблему, постійний аналіз власної зовнішності.

Дромоманія характеризується втечами дитини з дому чи школи, поїздками в інші райони міста чи населені пункти, прагненням до подорожування, бродяжництва [80, с.105].

Піроманією називається хворобливий потяг до підпалювання, пожеж [16, с.246]. Клептоманія пояснюється як поведінка дитини, в основі якої - пристрасть, нездоланний потяг до крадіжки без наміру збагачення [16, с.246].

Гебоїдна поведінка підлітків характеризується інфантильним егоцентризмом, надмірним прагненням до самоствердження з грубою опозицією до оточуючих, повним ігноруванням моральних норм та цінностей, схильністю до імпульсивної агресії, відсутністю відповідальності, інтересу до продуктивної позитивної діяльності при посиленому патологічному прагненні до всього, що пов’язано з насильством, знущанням, терористичними актами [80, с.105].

Гебоїдна поведінка тісно пов’язана з підлітковою агресією, що визначається Л.Шнейдер як один з видів девіантної поведінки. В основі агресивної поведінки неповнолітніх – дії, спрямовані на нанесення фізичної чи психічної шкоди іншому, в результаті яких мають місце „згубні” для жертви наслідки [78, с.97].

Жорстокість і агресивність, за твердженням І.Кона, завжди були характерними рисами групової поведінки підлітків і юнаків [29, с.250]. Підліткова агресія найчастіше розвивається внаслідок загальної озлобленості й заниженої самоповаги, які зумовлюються пережитими життєвими невдачами, несправедливостями (покинув батько, погані оцінки в школі, відрахували зі спортивної секції тощо). Витончену жорстокість і вандалізм нерідко проявляють також жертви гіперопіки, балувані „мамині синочки”, які не мали можливостей у дитинстві експериментувати й відповідати за свої вчинки; жорстокість для них – своєрідний сплав помсти, самоствердження і одночасно самоперевірки („мене всі вважають слабким, а я ось що можу!”).

Одним із типових для підліткового віку явищ є гіперсором’язлива поведінка, яка проявляється несміливістю, страхом перед спілкуванням, нездатністю ефективно діяти в присутності незнайомих осіб, відмові від знайомства з новими людьми, страхом бути незрозумілими іншими [80, с.105].

Аутоагресивна поведінка появляється у двох формах: самогубство (суїцид) та самотравмування (парасуїцид) [80, с.103]. Під суїцидальною поведінкою розуміють різні форми активності людей, які зумовлені прагненням позбавити себе життя і служать засобом розв’язання особистісної кризи, що виникла при зіткненні особистості з перешкодами на шляху задоволення її найважливіших потреб [78, с.165]. Залежно від причин, що спонукають людину до самогубства, розрізняють три типи суїцидальної поведінки: аномічний (пов’язаний з кризовими ситуаціями в житті людини, особливо трагедіями); альтруїстичний (здійснюється заради блага інших людей); егоїстичний (зумовлений конфліктом унаслідок неприйняття індивідом соціальних вимог і норм поведінки) [80, с.105]. У залежності від типу суїцидальних спроб поведінка може бути істинною (характеризується стійкістю, цілеспрямованістю дій, пов’язаних з усвідомленням бажання позбавити себе життя); демонстративно-шантажна (проявляється у здійсненні суїцидентом психологічного тиску, тобто людина розуміє, що її дії не повинні привести до смерті й уживає заходів безпеки, які, на жаль, не завжди достатні); афективна (зумовлена незвичайно сильним афектом, супроводжується дезорганізацією і звуженням свідомості) [78, с.166]

ADHD ЧАСТО ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕПОМЕЧЕНИМ У ДОРОСЛИХ

У Фінляндії використовують менше ліків при лікуванні синдрому, ніж інших північноєвропейських країнах. Діагностувати ADHD досить складно, оскільки синдром дефіциту уваги та гіперактивності часто плутають із депресією. При цьому у багатьох одночасно бувають і депресія, і ADHD.

Ліки – не панацея, але помічник

У Пяйві Тасал виявили синдром кілька років тому, коли їй було 32 роки.

– Понад 30 років мене кидало з боку в бік хвилями життя. Сьогодні я сама собі капітан і можу сама керувати своїм човном.

За словами Тасала, багатьом її знайомим, які страждають на ADHD, протягом багатьох років діагностували то депресію, то біполярний розлад. Тасала вважає, що виписані їй ліки допомогли налагодити життя.

– Миттєвої панацеї від синдрому немає, проте ліки стали для мене додатковою опорою, яка допомагає йти вперед, – каже Тасала.

Служба новин Yle

ДЕПРЕСІЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФАКТОР

Цей крик душі анонім опублікував на одному з російськомовних сайтів Фінляндії. І таких людей чимало, хто з незрозумілих, на перший погляд, причин, живучи у благополучному суспільстві, де немає особливих проблем та стресових ситуацій, раптом впадає в стан безперервної депресії. Чому це відбувається, і скільки іммігрантів у Фінляндії раптом потрапляє в таку непросту ситуацію? На останнє запитання відповісти непросто, бо не вдалося знайти точної статистики окремо щодо іммігрантів і навряд чи взагалі існує. 

Згідно з міжнародними дослідженнями, взагалі у світі в різні періоди життя на депресію страждають 20% жителів Землі. З них 4% - це важка форма, що слабо піддається лікуванню. Зимова депресія, пов'язана з холодом, коротким світловим днем ​​та нестачею сонячної енергії (вітамін D) спостерігається у 6% населення США, 10% британців та близько 20% жителів країн Скандинавії. 

Для Фінляндії депресивні статки людей — серйозна проблема національної охорони здоров'я. Після захворювань опорно - рухового апарату, депресія є другою причиною виходу на пенсію з інвалідності. 324 млн євро на рік витрачає держава на виплати пенсій людям, які вийшли на пенсію раніше за визначений термін у зв'язку з депресивним станом.

Чому ж фіни схильні до цієї хвороби? Самотність, алкоголізм, нестабільне становище на робочому місці, набрані в банках кредити під нерухоме та рухоме майно, окреме та повністю самостійне життя дітей після 18-річного віку, замкнутий та малотовариський характер людей, безробіття та багато інших причин можуть спровокувати депресію. Навіть недосипання. Так, 1/3 фінів, що працюють, замість належних 8 годин сплять максимум по 7 годин на добу.

Викликати нервовий розлад можуть також важка фізична праця на виробництві або безправне становище, коли учні командують вчителями, або вихованці дитячих садків штовхають ногами або плюють у буквальному значенні цього слова на няничок та вихователів. Останні нічого зробити не можуть, тому що у них немає прав ображати чи карати дитину. А на захист останнього стане вся державна бюрократична машина. 

Так, у квітні 2013 року у Фінляндії якраз вибухнув скандал і зібрано понад 100 тис. підписів на користь вчителя, звільненого зі школи за те, що він силоміць випхав зі їдальні нахабного та неслухняного учня. Цю ситуацію описав ще давньогрецький історик Полібій, коли демократія перетворюється на охлократію чи владу натовпу, що рухається миттєвими інстинктами, настроями та вигодами. Тоді осел починає керувати вершником, а учень читати повчання вчителям. Так відбувається в Європі в цілому і у Фінляндії зокрема, коли вчителі в школі та вихователі в дитячому садку кричать про своє повне безправ'я і бояться не те, щоб поставити в кут, дати по шиї або вигнати з класу, а й грубе слово сказати у відповідь на образи і плювки в спину. 

Коли людина все це бачить і відчуває на своєму власному життєвому досвіді (адже він багато років навчався у вузі, щоб стати вчителем чи вихователем), тоді запросто можна не просто впасти в депресію, а й схибнуться або накласти на себе руки... Тому що правий не той, хто насправді правий, а завжди той, хто має за законом. 

Зовні виглядає і здається, що Фінляндія, порівняно з Росією, соціально благополучна, стабільна і сита країна. З цим не посперечаєшся, і різниця справді величезна — як земля та небо. Однак напрошується питання: з чого тоді росіяни, які переїхали на постійне місце проживання до Фінляндії, ситі та одягнені, безкоштовно проживаючи в державній квартирі та користуючись безкоштовно медичною допомогою, раптом впадають у депресію? (Безкоштовне проживання та медичне обслуговування стосується, насамперед, безробітних, інвалідів та пенсіонерів — прим. авт.). Тут кілька важливих причин, і про кожну окремо.

Безвихідне та постійне безробіття. Найчастіше іммігранти з Росії люди високоосвічені та з великим трудовим стажем. Загалом у Фінляндії рівень безробіття становить нині менше 8%, а серед іммігрантів — 17,6%. Серед російськомовних приїжджих жителів Фінляндії рівень безробіття дорівнює 31%! Тобто, країна, як виявляється на перевірку, потребує, насамперед, низькокваліфікованої робочої сили з Африки та Азії: прибиральників, офіціантів, будівельників, водіїв і, у кращому разі, медичних сестер. Усі теплі посади тут давно зайняті місцевими жителями та передаються за блатом чи спадщиною (малі приватні підприємства та сфера послуг). 

Якщо згадати радянські роки, то Фінляндія — як колишній Радянський Союз: “теплі містечка” дістаються не за гроші та хабарі, а за дзвінком та блатом. І будь ти хоч сім п'ядей у ​​лобі і знай російську мову як рідну на відмінно, на посаду, де потрібне знання російської, краще візьмуть фіна, що вимовляється ламаною російською. 

Взяти державну телекомпанію YLE. Там давно виходять передачі російською, але часом читати чи чути це милозвучніше фінською, ніж безграмотною і з помилками російською. Але зарплати там немаленькі, свої охочі в черзі стоять за дверима, де вже простим смертним іммігрантам тягатися. Тобто постійне і безвихідне безробіття, коли людина просто не може знайти собі застосування, вільна з ранку і до вечора, але при цьому нікому абсолютно не потрібна і незатребувана, все це може призвести до важкої і тривалої депресії. «Вихід» із неї найчастіше один — піти та напитися...

Здавалося б, ні в чому потреби нема. Немає непробивної бюрократії, і скрізь тобі раді, і тобі посміхаються. Немає пробок на дорогах та нервових годин очікування. Немає хабарництва, і ніде й нікому нічого пропонувати не треба, а якщо поліцейському на дорозі тицьнути гроші, то тебе за це ще й посадять. 

Немає комунальних проблем та перебоїв із гарячою водою. Холодну у будь-якому будинку чи квартирі можна пити з-під крана. Немає напівголодного стану, на "годівлі", як тут називають безкоштовну роздачу продуктів, завжди можна того ж хліба набрати, скільки забрешеш. Вся освіта безкоштовна, у тому числі й вища. Дітей і взимку та влітку годують у школі та в дитячих парках безкоштовно. Тобто своєрідний навіть не соціалізм, а щось близьке до комунізму. Тобто, здавалося б, живи та радуйся на своє задоволення. 

Це так: живи та радуйся! Але коли все є і ти цим набридаєшся, то вже немає й особливої ​​радості. До всього людина, негідник, звикає: і до хорошого, і до поганого. Можливо, йому у чотирикімнатній квартирі тісно, ​​а може, й у тюремній камері на 10 чоловік душно. 

Коли все є — потрібні інші цілі та вищі орієнтири. Але як їх досягти? І тут найчастіше відбувається злам особистості: вона не має можливості роботи, коштів, грошей, щоб досягти висот і краще облаштувати своє життя. Це знову ж таки прямий шлях до депресії. Поки ти борешся з чиновниками, з державою, з хамством тебе оточуючим, ти хоча б бачиш цілі та орієнтири. А коли ні з чим не треба боротися, то й руки опускаються, нічого робити не хочеться. 

Люди приїжджають із високими вимогами, працьовиті та звикли орати з ранку до вечора. Ти колись упрягся у це життя, працював як віл, а тут раптом нічого робити не треба. За тебе все роблять інші, і ти начебто готовий влитися в цей потік: теж комусь допомагати і щось робити добре і потрібне. 

Ан, ні! Всякий цвіркун знай свою шістку! Тобі офіційно прирівняють вищу освіту, здобуту в Росії, до вищої освіти у Фінляндії, потиснуть при цьому руку і побажають успіхів при працевлаштуванні... При цьому чудово розуміють, що роботи ти не знайдеш, що все це "фількіна грамота" і якщо хочеш посаду, у кращому разі закінчи фінський вуз! 

Є спеціальні квоти при працевлаштуванні іноземців на посади, існують уповноважені у справах іммігрантів у кожній галузі провадження або у соціальній сфері. Але звертатися до них часто це все одно, що кричати в нічне зоряне небо і просити допомоги у марсіан. Тут існує купа російськомовних товариств із найкращими цілями для допомоги співвітчизникам, але найкраще, що вони можуть тобі запропонувати, — це безкоштовно працювати на них на практиці. 

Є у Фінляндії такий своєрідний інститут для безкоштовного використання робочої сили – оформлення на практику без подальшого працевлаштування. Тому що ці товариства смокчуть гроші з фінської держави під усілякі пристойні цілі, створюючи проекти, а насправді керівники цих проектів тупо забезпечують себе робочим місцем та своєю заробітною платою, ділитися з тобою якої ніхто не має наміру. І таких “Рогов і копит” хоч греблю гати у Фінляндії. Дурні на практику, коли не потрібно платити зарплату, потрібні всім. А реально працевлаштовувати тебе, окрім тебе самого, ніхто не буде. 

Навіть Служба зайнятості населення. Там постійно пропонують відкриті робочі місця, де на одну вакансію приходить 20–80 заяв, і звичайна відписка при цьому "цього разу Вас, на жаль, не обрали. Звертайтесь до нас ще". 

Деякі безробітні вже розіслали по кілька сотень своїх резюме на ці відкриті вакантні місця, але скрізь та сама негативна відповідь. Виникає підозра, що вакансії з'являються на сайті служби зайнятості лише тому, що так належить проводити конкурс. Насправді, на це місце вже є реальний претендент. 

Проживши кілька років у Фінляндії, людина все це розуміє, і знову ж таки у неї просто опускаються руки. Товариства з підтримки оркестру балалаєчників і хору російських матрьошок вже створені без нього, і навіть якщо він грає на балалайці або має високе сопрано, все одно, це керівники товариств і хорів, у кращому випадку, намагатимуться використовувати безкоштовно. Не зовсім, звичайно, а більше для звітів про виконану роботу у цих численних проектах. 

Можна навести купу прикладів, коли непотрібність і незатребуваність у сучасному фінському суспільстві робить людей пацієнтів психологів і психіатрів з діагнозом “депресія”. Хтось лежить на дивані і ні до чого більше прагнути не хоче, хтось заливає своє марне існування алкоголем, а хтось бігає по “годівлях” не тільки щоб безкоштовно набрати хліба, але й щоб поспілкуватися в черзі з такими ж “непотрібними” людьми.

Алекс Фінк

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я У ФІНЛЯНДІЇ

Психіатрія

У 2013 році понад 400 тисяч фінів приймало антидепресанти та 40-70 тисяч відвідувало сеанси психотерапії. За оцінками Відомства охорони здоров'я та соціального розвитку THL, у Фінляндії більше половини випадків депресії залишається недіагностованими ^[49], також відзначено збільшення депресивних станів у дітей та підлітків ^[50] (за даними 2016 року, кожен п'ятий студент і кожна третя студентка мають скарги на ⁵⁾. При важких формах депресії країни все активніше практикується лікування електросудомної терапією ^[52].

За статистичними даними 2015 року, особи з психічними захворюваннями живуть на 10-30 років менше, ніж решта громадян Фінляндії ^[53].

Наркоманія

Згідно зі статистикою, кожен шостий фін у віці від 15 до 69 років як мінімум один раз у житті вживав незаконні наркотики (найпоширеніше — коноплі, які більш ніж кожен третій фін вживав у віці від 25 до 34 років хоча б один раз). За різними оцінками, у Фінляндії проживає від 18 до 30 тисяч осіб, які страждають від опіоїдної та амфетамінової залежності ^[54]. В останні роки спостерігається значне зростання споживання в країні синтетичних наркотиків ^[55].

Алкоголізм

У середньому по країні за даними Статистичного комітету випивається 94 літри пива, 15 літрів вина, 9 літрів слабоалкогольних коктейлів, 9 літрів сидру та 6 літрів міцного спиртного на людину старше 15 років ^[64], що в перерахунку на стовідсотковий алкоголь,2 до 6 планується скоротити це число до 9 літрів ^[65] ). Поширення алкогольної продукції серед підлітків на території Фінляндії є нелегальним ^[66].

Куріння

З жовтня 2010 року у Фінляндії набув чинності новий закон про куріння, який категорично забороняє продавати або передавати іншим способом тютюнові вироби молодшим 18 років. Також заборонено купувати тютюнові вироби через інтернет. У магазинах тютюнові вироби не можна виставляти на вигляд - курці повинні вибирати цигарки за каталогом, називаючи номер ^[67]. Згідно з дослідженням, проведеним Відомством здоров'я та благополуччя THL, у 2013 році частка чоловіків, що палять, вперше впала до рекордних 19 % (ще на початку 1960-х років 60 % фінських чоловіків курили). Серед жінок курить 13% ^[68].

Ожиріння

Гіподинамія - одне з найпоширеніших явищ серед міського населення Фінляндії, що підвищує ризик розвитку ожиріння на 10% ^[69]. Фіни також є третіми у світі за споживанням жирів (80,8 гр./добу) та дев'ятими за споживанням цукру (91,5 гр./добу) ^[70]. На 2014 рік більше половини жителів країни мали зайву вагу (66 % чоловіків та 46 % жінок), а кожен п'ятий страждав на ожиріння ^[71].

У 2011 році кількість людей, які страждали зайвою вагою, становила 600 тисяч осіб, а кількість проведених ліпосакцій - 1 тисячу (2008 - 400 операцій) ^[72].