|
СИНДРОМ ВИГОРЯННЯ
 |
Вигоряння – це масштаб виміру
розриву між можливостями людини
та вимогами,
які до неї пред'являються на
роботі. |
Відбувається переоцінка своїх сил,
повноважень, гідності, духу та волі –
тобто. зношування душі людини. Це
хвороба, яка протягом тривалого часу
поширюється поступово і рівномірно,
затягуючи людину в зачароване коло, з
якого важко вислизнути, – у безвихідь.
Хто схильний до вигоряння ?
Професійного вигоряння більше схильні співробітники,
які за родом служби змушені багато і
інтенсивно спілкуватися з різними людьми,
знайомими та незнайомими. Насамперед, це
керівники, менеджери з продажу, медичні
та соціальні працівники, консультанти,
викладачі, міліціонери тощо.
Друга група ризику, це люди,
які мають постійний
внутрішньоособистісний конфлікт у
зв'язку з роботою.
Запідозрити професійне вигоряння можна
за наявності у людини певних симптомів.
Їх умовно можна поділити на три основні
групи: психофізичні,
соціально-психологічні та поведінкові.
Психофізичні симптоми
● почуття постійної, непрохідної втоми
не тільки вечорами, а й вранці, відразу
після сну ( синдром
хронічної втоми );
● відчуття
емоційного та фізичного виснаження;
● зниження
сприйнятливості та реактивності на зміни
довкілля (відсутність реакції цікавості
на фактор новизни або реакції страху на
небезпечну ситуацію);
● загальна
астенізація (слабкість, зниження
активності та енергії, погіршення
біохімії крові та гормональних
показників);
● часті
безпричинні головні болі;
● постійні
розлади шлунково-кишкового тракту;
● різка
втрата або різке збільшення ваги;
● повне
або часткове безсоння (швидке засинання
та відсутність сну рано вранці,
починаючи з 4 години ранку або, навпаки,
нездатність заснути ввечері до 2–3
години ночі та тяжке пробудження вранці,
коли потрібно вставати на роботу);
● постійний
загальмований, сонливий стан та бажання
спати протягом усього дня;
● задишка
або порушення дихання при фізичному чи
емоційному навантаженні;
● погіршення
зору, слуху, нюху та дотику, втрата
внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми
● байдужість, нудьга, пасивність та депресія (знижений
емоційний тонус, почуття пригніченості);
● підвищена
дратівливість на незначні, дрібні події;
● часті
нервові "зриви" (спалахи невмотивованого
гніву або відмови від спілкування,
"відхід у себе");
● постійне
переживання негативних емоцій, для яких
у зовнішній ситуації причин немає
(почуття провини, образи, підозрілості,
сорому, скутості);
● почуття
несвідомого занепокоєння та підвищеної
тривожності (відчуття, що "щось не так,
як треба");
● почуття
гіпервідповідальності та постійне
почуття страху, що "не вийде" або "не
впораюся";
● загальна
негативна установка на життєві та
професійні перспективи (на кшталт "Як не
намагайся, все одно нічого не вийде").
Поведінкові симптоми
● відчуття,
що робота стає все важчою та важчою, а
виконувати її — все важче і важче;
● співробітник
помітно змінює свій робочий режим (рано
приходить на роботу і пізно йде чи,
навпаки, пізно приходить на роботу і
рано йде);
● незалежно
від об'єктивної необхідності працівник
постійно бере роботу додому, але вдома
її не робить;
● керівник
відмовляється від прийняття рішень,
формулюючи різні причини для пояснень
собі та іншим;
● почуття
марності, невіра у поліпшення, зниження
ентузіазму стосовно роботи, байдужість
до результатів;
● невиконання
важливих, пріоритетних завдань та
"застрявання" на дрібних деталях, що не
відповідає службовим вимогам, витрата
більшої частини робочого часу на мало
усвідомлене або не усвідомлене виконання
автоматичних та елементарних дій;
● дистанційність
від співробітників та клієнтів,
підвищення неадекватної критичності;
● зловживання
алкоголем, різке зростання викурених за
день цигарок, застосування наркотичних
засобів.
Як виявляється вигоряння?
Люди, які страждають від вигоряння – і
це класичний випадок – принаймні
спочатку виявляють особливу активність,
динамічність та зацікавленість – іноді
навіть надмірну. Це ідеал будь-якого
роботодавця: такі працівники не бояться
понаднормового годинника роботи,
вважаючи збільшення робочого дня чимось
само собою зрозумілим. Їм здається, що
вони необхідні фірмі, колективу (команді
співробітників). Але саме хороші якості,
притаманні їм, стануть згодом кайданами
на ногах і можуть привести в пастку.
Під впливом зовнішніх умов розвиток
симптому вигоряння може розпочатися з
фази психічного виснаження,
у якій людина може виносити лише
невеликі навантаження і важко зберігає
стабільний настрій. Організм
також може "піти врознос ". Наприклад,
спочатку може виявитися, що частіше, ніж
раніше, дошкуляють застуда, грип або
вірусна інфекція. Людина починає
страждати на безсоння, головні болі, у
нього з'являється виразка шлунка, а
іноді і серцево-судинні захворювання
(причому останні – у просунутій стадії).
Людина почувається втомленою, змученою,
виснаженою в прямому і в переносному
значенні. Втома не минає і після
відпочинку. Часто проявляється
внутрішній занепокоєння, напруженість та
нервозність. При нагоді може виникнути і
подразливість. Таким
чином, змінюється
вся людина,
вона вже не та, що раніше: початковий
оптимізм змінився песимізмом і навіть,
можливо, негативізмом і фаталізмом.
З'являється негативне цинічне ставлення
до роботи. Часто порушується здатність
до концентрації уваги, знижується
спостережливість, нерідко проявляється і
забудькуватість. Усе це викликає,
звісно, відповідні проблеми у роботі,
негаразди у колективі і з начальством
тощо. Проте наслідки позначаються у
професійному житті, а й у особистій
сфері.
Нерідко – майже неминуче – виникають
проблеми у подружньому житті, оскільки
людина відчуває, що й удома їй не
відпочити. Становище стає безвихідним, і
справа погіршується ще через те, що
люди, які страждають на симптом
вигоряння, намагаються лікувати себе
самі, щоб впоратися з напруженістю.
Наприклад, вони починають посилено
споживати алкоголь, багато курити,
зловживати кавою. Або самі починають
вибирати собі медикаменти, наприклад,
приймають заспокійливі ліки, снодійне.
Далі спіраль закручується: людина
починає сердитись (і на себе, і на
інших), поводиться агресивно,
почувається винною.
На роботі справа може дійти до
переведення на позаштатну посаду або на
півставки, коли по роботі виконується
найнеобхідніший мінімум. Людина уникає
суперечок із співробітниками і з
начальником, оскільки він зайнятий самим
собою, своїми власними проблемами. В
результаті людина
замикається в собі,
виявляється в ізоляції, а під час
робочого дня вдається до мрій. Нерідко
до цього додається депресія і виникає
небезпека самогубства.
Основною причиною, що викликає стан
вигоряння, є виснаження (загалом,
широкому розумінні). Протягом двох
останніх десятиліть, з настанням ери
комп'ютерів, небезпека виникнення
синдрому вигоряння не зменшилася, а,
навпаки, посилилася.
|
